Заплющую очі – люблю Україну. Люблю спостерігати за передвранішнім Києвом з Щековиці та сьорбати каву у львівській кнайпі в передобіню пору.

Розплющую очі – бачу людську байдужість. Байдужість до всього і в першу чергу до свого життя. Це часом вже занадто скидається на натовп зомбі, котрі всього на всього відтворюють якісь елементарні життєво-необхідні функції замість форсування рухів в сторону покращення власного життя. Немає емоцій: ані щастя, ані горя – лише покерфейс. І від того лячно і іноді настільки що лізеш мацати пульс – нє, ще живий...

Заплющую очі – і все таки розумієш що це моя, єдина країна, в котрій я захищенний від можливості бути назва... Читакать дальше! »

Сьогодні зі знайомим зачепили тему зміни уявлення про світ з плином часу. Вийшло дуже кумедно, спробую зробити з того пост.

Про ту частину моїх помилок, котрі я згадую з посмішкою. Що є духу буду намагатися написати виключно позитивно-наївний пост.

Край світу. Я був впевнений що він існує. І що десь можна дійсно впасти з цього величезного шмата матерії. Якось по телевізору я дивився мультик про Спарту, де малих недужих дітей кидали з прірви. Тоді методом дедукції я збагнув що саме десь там, біля Спарти у Греції (про це розповідав занудний закадровий голос з радянського минулого, тобто зі ст... Читакать дальше! »

 П'ятдесят хвилин по шостій я вже був навпроти Бінго. За офіційною інфою полумонококу двері мали прочинитися ще о 19, але мав сумніви щодо цього, тому-що навпроти входу вишикувалася черга метрів двадцять-тридцять ("может большє”©) в кінці котрої я і опинився.

І буде це звіт з концерту Enter Shikary у Києві сьомого вересня першого року до кінця світу за календарем майя. І будуть матюки.

... Читакать дальше! »

 У кого-то через два часа самолет в Борисполе, у кого-то просто конец обеденного времени на работе. А кто-то просто спешит по инерции. Да и не важно какие у кого причины, но все они превращают столичный фастфуд в огромный муравейник озабоченных двуногих существ. Зачастую я тут бываю как один из них, но сегодня один из первых выходных после отпуска и так как дела пока-что не захлестнули меня с головой (голову со мной?) я сижу и медленно пъю чай занимая столик, за что получаю ненавистные взгляды от посетителей и персонала. Хоть это и весьма забавно, но скоро ток-же станет не важным, когда взгляд нарысчет в эт... Читакать дальше! »

Я вже точно і не пам'ятаю як то сталося, але по факту вранці 19-го серпня я сидів у львівській кнайпі з тамтешнім моїм другом і їв піцу на якихось там дровах (взагалі мені було пофіг на чому та піца, бо відношусь я до неї посередньо, адже важаю цю страву тупою сумішшю всього, що не втигло або встигло, але не дуже, зіпсуватися в вашому холоди... Читакать дальше! »

Хотів би жити знову в горах,

Дитям безжурним, як колись...

... Читакать дальше! »

Звіт з виступу гурту Papa Roach 29 червня 2011 в Києві.

 Я вже вихвалявся тим, що купив білет заздалегіть тож тепер стояв та журно дивився у вікно тролейбуса на хмари що саме пропливали над Києвом. Це була бодай не єдина річ, що могла зіпсувати мені настрій в цей вечір. Бо сьогодні в Києві мають виступити Papa Roach.

Отримавши першу звістку про їх приїзд я трохи вагався: хлопці вже мали приїздити в Україну, але тоді "перенесли” свій ... Читакать дальше! »

 Звіт з фестивалю індустріальної музики Energy Open Air.

Прийнято робити висновки у кінці звітів але я хочу зробити його зараз: для мене не існує більше такого визначення як нєфор. Freaks aren't fraeks anymore.

В пості може промайнути жаргонна та ненормативна лексика, котра використовується з метою точніше передати переживання автора, а не показати що останній вміє лаятися.

... Читакать дальше! »