Пятниццо, 19.10.2018

Авторский блог Назара Коваленко

И чтоб никто не знал..

Главная » 2011 » Абактабрь » 13 » Ілзюії
Ілзюії
02:31

Сьогодні зі знайомим зачепили тему зміни уявлення про світ з плином часу. Вийшло дуже кумедно, спробую зробити з того пост.

Про ту частину моїх помилок, котрі я згадую з посмішкою. Що є духу буду намагатися написати виключно позитивно-наївний пост.

Край світу. Я був впевнений що він існує. І що десь можна дійсно впасти з цього величезного шмата матерії. Якось по телевізору я дивився мультик про Спарту, де малих недужих дітей кидали з прірви. Тоді методом дедукції я збагнув що саме десь там, біля Спарти у Греції (про це розповідав занудний закадровий голос з радянського минулого, тобто зі студії союзмультфільм) і є цей край плити, по котрій ми ходимо і на котрій я ганяю м'яча. Я уявив собі це і вирішив що в Греції жити вкрай погано: по-перше м'яч під час гри, певно, постійно падав в ту безодню (м'яч в ті часи був для мене як секс зара — єдина річ, котра може розрадити в будь-якій ситуації), по-друге я думав що люди час від часу також падають туди (особливо ті, хто намагаються дістати впавшого м'яча). Де саме знаходиться Греція я не знав, але чітко знав що я живу в країні, що Україною зветься і вкрай радів своїм умовам життя на цих, далеких від Краю, землях.

Якось батько їздив закордон в справах (до Польші, по-факту чи то імпортував, чи то експортував цигарки... Часи були такі. Я ще досі пам'ятаю мої іграшки, зроблені з величезних коробок від цигарок: автомобілі, потяги та ґеть все, на що вистачало моєї та батьківських уяв. Я їх обожнював, бо вони мені видавалися куди реальнішою імітацією аніж маленькі пластикові іграшки моїх друзів). Мою уяву спантеличило те, що батько виїжджав за межі нашої держави, а отже міг бачити саме той Край. Батько, почувши моє припущення заходився розповідати що Земля кругла і все таке. Потім в нас в родині з'явився глобус. Величезний, старий брудний глобус. Мати спочатку намагалася його помити, чим ледве не "витерла з лиця Землі” Північну Америку, тож він і лишився таким брудним. Єдине що мене дуже здивувало з самого початку — це те, що на ньому не було нанесено країни, де я живу. Батьки мені пояснили, що та велика країна з надписом СССР (мені та назва вважалася вкрай дебільною навпроти милозвучної "україна” тому я вкотре радів що я живу в такій чудовій країні) розділилася на декілька країн, одна з яких є Україна, інша Росія (звідки була моя бабуся тому була більш-менш важливою країною для мене) і ще декілька. Така географічна неточність мені одного дня обридла і я вирішив що треба щось міняти. Взявши олівця я заходився викреслювати кордони своєї держави. Їх фактичні координати я е знав, тому ділив навмання. І моє навмання проходило трохи західніше Уральських гір (батько казав що Україні знаходиться в Європі, а Росія... не вся) що дуже веселило батька, коли він то побачив.

Реальні кордони батьки окреслювали власноруч і дуже повільно, ретельно згадуючи які саме території відійшли до нашої держави. В нових кордонах помістити напис "Україна” було неможливо, на відміну від мого варіанту. Мене взагалі дуже бентежило те, що Росія якось "нечесно” поділилася, бо Україні залишився порівняно маленький шматок. Знову пояснення від батьків про багато тих речей, котрі я зрозумію трохи згодом.


Просмотров: 447 | Добавил: humy | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]