Пятниццо, 19.10.2018

Авторский блог Назара Коваленко

И чтоб никто не знал..

Главная » 2012 » Абнабъябрь » 5 » Прилєтіт вдруг валшєбнік...
Прилєтіт вдруг валшєбнік...
05:10


"… в галубом вєртальотє

і бєсплатна пакажєт кіно”

Гєна, котрий крокодил, здається.

Насправді в диво я не вірив з самого початку. Себто на якомусь періоді життя зрозумів що ми забралися в куде глибше болото аби якійсь одній людині стало по силам витягнути нас усіх звідси.

Зараз десь в Первомайську продовжується той процес, котрий в Україні називають вибори. Але найважливіші результати для мене оголосили ще до закриття виборчих дільниць. І це пост про моє бачення добра і зла в масштабі виборів до українського парламенту у 2012 році.

Тягнибоківська свобо звинувачує Кличківський удар в надмірній ліберальності щодо вирішення питань, Удар в свою чергу звинувачує (недокінця) Об’єднанну Опозицію в відсутності зустрічного кроку на шляху до об’єднання зусиль і всі вони разом звинувачують Партію Регіонів в фальсифікації результатів виборів. В останньому пункті, певно, вони праві бо як не крути тепер в нас є і "валшебнік в галубом”, і "вєртальот”, і кіна на виборчих дільницях у вигляді відеоспостереження і, як наслідок, записів на ютьюбі вистачає. Безкоштовного, звісно-ж, як Гєна і обіцяв вище. Та всі ці підрахунки голосів і народних симпатій дозвольте залишити соціологам, політологам та іншим собаководам. Я у всіх цих тємах не шарю, а отже тут я буду говорити не про десяті відсотків а про реальні результати виборів, котрі викликали таке бурхливе незадоволення соціуму.

І на те незадоволення є свої причини. Бо як-не-крути, але на цих виборах було скоїно чи не наймасштабніший злочин проти країни. Невідомо хто був замовником і чи взагалі були такі, але виконавцем були не криси вискогоповерховх офісів і не мешканці урядових кабінетів. Не колишні зеки в тонованих авто і не радикально налаштована молодь. Всі ці персоналії були зайняті здобуванням тисячами і сотнями тисяч голосів в той час, коли справжні злочинці загарбали куди вагоміший шмат. І злочин цей був скоєний не на виборчих дільницях і комісіях. Цей злочин був високоорганізованим флешмобом що мав місце в кожному будинку по всій країні.

На вибори не прийшла половина повнолітнього населення країни. П’ятдесят відсотків. І це і є той самий злочин. Насправді це сумно, лячно і взагалі пиздець.

"Speak for yourself or they'll speak for you!”

Billy Talent, "Red Flag”

Жодна Партія Регіонів зі своїми 15-ма відсотками (30% від половини населення країни) не лізе в жодні ворота за рівнем шкоди, котра вона завдала Україні, як державі. Я вже не кажу про звинувачення в фальсифікаціях, котрі за описаних вище умов можна звести до звичайного наклепу. Після таких результатів країні можна оголошувати капітуляцію з впровадженням анархічного режиму правління з паралельним озброюванням всього населення.

І справа не в тому, що для поборення режиму Партії Регіонів все, що вимагалося від населення так це пройтись метрів 100-200 та поставити будь-яку позначку в відповідній графі. Половина прийшла, а половина нє. І, якщо розібрати хто прийшов на виборчі дільниці, стає результати виборів стають зрозумілими до очевидності.

Тож давайте порахуємо, і не будемо забувати що на сайті ЦВК ми маємо відсотки від проголосувавших людей, котрих вдвічі менше від тих, хто мали право голосу. Себто за ПР і Батьківщину проголосували приблизно по 15 відсотків (тут точність не важлива, я ж казав що ми тут маємо справу з більш маштабним лихом), по 7 відсотків з комуністів і Удар та 5 відсотків з Свободу. Найактивнішим електоратом були і будуть пенсіонери. Вони не мають нагальних справ і тому ця каста майже в повному складі відвідує виборчі дільниці. Тут і ховається всі ті 7% прихильників комуністів. Молоде населення зазвичай мають куди ширший кругозір та розуміння всьієї брєдовості задуму. Тут-же ховається і, скажімо, 7-10% пенсіонерів, котрі отримавши "гречку” в грошовому чи ні еквіваленті, або навіть просто-так, від щирого серця, підтримували ПР . Інші 5-7% були або трохи молодші особи, що були включені до програми "огречкування”, або люди, котрі мають дуже вузький кругозір та вбачають в тимчасових подачках початок "покращення” або, знову-ж таки, просто ті, хто підтримує владу. Решта (23-25% населення України) – люди, котрі хотіли змін. Точніше ті, хто насправді їх прагнули і готові були бодай на елементарні кроки на зустріч змінам. Решта (50%) або настільки задоволена своїм життям, що не змогли відірватися на 15 хвилин від нього, або дурники, або мудаки. І мудаки переважають. Їх можна повторно розбити на підкатегорії тож:

- Понтові біби, хіпстери і взагалі добіса понтові виїбки. Це ті, хто проігнорували вибори з паралельним висміюванням виконання своїх обов’язків тими, хто мав свою точку зору. Як не дивно, ці довбні зазвичай вкрай люблять висловлювати свою точку зору і люблять коли говорять тільки вони, без опонентів та контр-запитань. Вони завше знають що треба робити в тій-чи інакшій ситуації, вони напевно знають винуватців кожного глобального негаразду і взагалі, кожен з них вважає себе єдиною особистістю що знає де насправді беруться діти. За іронією долі в тому єдиному випадку, коли вони їх голос дійсно може бути врахований і в майбутньому вплинути на життя усієї країни вони ховають голову в пісок, при цьому наліпивши на дупу, що тепер височіє на представницькому рівні, мармизу помпезності та всевдо-впливовості.

- Звичайне закуте залякане населення що зневірилося само в себе. Люди, котрі звикли, що за них все вирішать, а їм все, що залишиться, це сумлінно виконувати накази. Бо так простіше шукати крайніх бо в цьому випадку можна сміливо у всіх гріхах звинувачувати автора наказу. Але тихо, про себе, щоб ніхто, окрім власного егоізму це не чув. На будь яке зауваження щодо пасивності своєї громадської позиції розводять руками, хитають головою або відразу стають на коліна та роззявляють рота.

Всі ці клоуни зазвичай впевнені, що в найближчому минулому вони поїдуть за кордон де вже зачекалися на їх. Насправді основна кількість їх або так і лишається там, де вони і були 10 років тому, або їдуть туди, де і на далі залишаються тими, ким вони були 10 років тому. Особисто я завжди підтримував таких людей в їх поривах виїхати за кордон бо вони створюють баласт, котрий вимагає затрат бюджету країни, виконання деяких формальностей з боку держави та перемішує котлети з мухами, ускладнюючи індентифікацію нормальних свідомих людей.

Моя надія в вирішенні ситуації грунтується на сподіванні того, що хоча-б 30% з тих, хто не прийшов на вибори, становлять саме дурники, котрі через свою необачність та недосвідченність у питаннях дорослого життя не прийшли на вибори. Те, що ми маємо по їх завершенню має послугувати чудовим уроком і, якщо воно все-таки послугує таким чином, ці вибори пройшли не дарма. Ми молода країна і годі було сподіватися що після кам’яно-комуністичних звичаїв ми в раз прийдемо до високорозвиненого суспільства оминувши той тернистий шлях становлення, котрий пройшли Європейські країни. Безсумнівно, ми маємо зробити це швидше, бо ми не піонери, а йдемо по протоптаній дорозі. Але коли поспішаєш то треба бути готовим оступаючись їбошитись лицем по тій самій втромбованій жорсткій дорозі. І в цьому разі юшка з носу не привід розпускати нюні та звертати з дороги.

"я проти складання мандатів і визнання виборів нелегітимними. хай хоч мільйон разів вони були сфальсифіковані, це неповага до платників податків і до самих виборців. моє фє.
опозиція на те й опозиція, щоб боротися. у РАДІ. флаг у руки, як кажуть."

Іра Мороз 

І от допоки ми не розберемося самі в собі жодна влада нам не допоможе. Ми і є головною перепоною до власного щастя, що, сподіваюся, не в зайвий раз довели останні вибори.

Просмотров: 495 | Добавил: humy | Рейтинг: 3.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]